Лист ГУ ДФС у Чернігівській області від 19.10.2016 №914/С/25-01-13-01-15.
Про розгляд листа
Головне управління ДФС у Чернігівській області, керуючись пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14, ст. 191 та ст. 52 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами і доповненнями (далі –Кодекс), уважно розглянуло звернення щодо визначення статусу резидента, та в межах компетенції повідомляє.
Статус резидента в Україні визначено відповідно до положень п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, зокрема, фізична особа - резидент – це фізична особа, яка має місце проживання в Україні.
У разі, якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні.
У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.
Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.
Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення цього підпункту, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.
Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому Кодексом, або її реєстрація як самозайнятої особи (п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 213 Кодексу).
При цьому відповідно до статті 1 Закону України від 18 січня 2001 року №2235-III «Про громадянство України» із змінами і доповненнями, іноземець – особа, яка не перебуває в громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
Пунктом 1 статті 29 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-ІV із змінами і доповненнями встановлено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Крім того, статтею 3 Закону України від 11 грудня 2003 року №1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» із змінами і доповненнями (далі – Закон №1382) визначено, що місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання (ст. 6 Закону № 1382).
Законними підставами перебування на території України для іноземців та осіб без громадянства є підстави, встановлені Законом України від 22 вересня 2011 року №3773-IV «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» із змінами і доповненнями (далі – Закон № 3773).
Статтею 5 Закону №3773 визначено, що іноземці та особи без громадянства, отримують посвідку на тимчасове (постійне) проживання.
При цьому, видана іноземцю на підставі Закону України від 07.06.2001 року №2491 «Про імміграцію» посвідка на постійне проживання в Україні, є лише дозволом на постійне проживання в Україні і не підтверджує факт проживання (постійного проживання) іноземця в Україні, тому не може бути документом, який свідчить про резидентський статус платника податку в Україні.
Отже, іноземець має документально підтвердити факт свого проживання (перебування на території України понад 183 дні протягом календарного року).
Реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в’їжджають в Україну, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону (п. 1 ст. 16 Закону № 3773).
Відмітка про реєстрацію іноземця або особи без громадянства в паспортному документі та/або імміграційній картці або інших передбачених законодавством України документах дійсна на всій території України незалежно від місця перебування чи проживання іноземця або особи без громадянства на території України (п. 2 ст. 16 Закону № 3773).
Пунктом 1 статті 12 Закону України від 05 листопада 2009 року №1710-VI «Про прикордонний контроль» із змінами і доповненнями встановлено, що відмітка про перетинання державного кордону проставляється у паспортних документах іноземців, осіб без громадянства; імміграційних картках іноземців, осіб без громадянства, якщо в їх паспортних документах не передбачено сторінок для відміток про перетинання державного кордону та інших документах у випадках, передбачених законодавством.
Відмітка про перетинання державного кордону не проставляється в паспортному документі на прохання іноземця, особи без громадянства. У такому разі відмітка про перетинання державного кордону проставляється в імміграційній картці (п.4 ст. 12 Закону № 1710).
Зокрема, підтвердженням факту перебування на митній території України не менше 183 днів є відомості про іноземців, зареєстрованих у пунктах пропуску через державний кордон, та їх паспортні дані, які акумулюються у Базі даних центрального сховища даних Адміністрації Державної прикордонної служби України у порядку, встановленому наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 25.06.2007 №472 «Про затвердження Положення про базу даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України»» (далі – Положення).
При цьому відповідно до п. 21 Положення Адміністрація Держприкордонслужби України повинна забезпечити реалізацію права кожної особи ознайомитися з даними про себе, що містяться в Базі даних осіб.
Отже, підтвердженням періоду перебування на території України фізичної особи також може бути довідка, видана органами прикордонної служби із вказаної Бази даних.
Враховуючи викладене, документами, що підтверджують перебування фізичної особи – нерезидента на митній території України понад 183 календарні дні є паспортний документ та/або імміграційна картка, довідка з прикордонної служби, а також документи, на підставі яких він тимчасово (постійно) проживає в Україні.
Крім того, Кодекс не містить норм щодо необхідності одержання нерезидентами будь-яких документів від податкових органів, що підтверджують статус резидента України.
Звертаємо Вашу увагу, що відповідно до пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 Кодексу податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.
При цьому, згідно із ст. 52 Кодексу за зверненням платників податків контролюючі органи безоплатно надають консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Вищевикладена відповідь на Ваш лист діє до внесення змін до статей Кодексу та до нормативно-правових актів, на які йде посилання.