Лист ГУ ДФС у Чернігівській області від 16.12.2016 №1175/М/25-01-13-01-15
Про розгляд листа
Головне управління ДФС у Чернігівській області, керуючись пп.14.1.172 п.14.1 ст.14, ст.191 та ст.52 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами і доповненнями (далі –Кодекс), уважно розглянуло звернення щодо оподаткування доходів, та в межах компетенції повідомляє.
Статтею 1291 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Законом України від 21 квітня 1999 року №606-XIV «Про виконавче провадження» (далі – Закон №606) визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України (ст. 5 Закону № 606).
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 (далі – Порядок № 845).
Так, п.2 Порядку №845 встановлено, що безспірне списання – це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів. Боржники – це, зокрема, визначені в рішенні про стягнення коштів підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства. Виконавчі документи – це оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом №606.
Статтею 65 Закону №606 передбачено звернення стягнення на кошти боржника - юридичної особи, згідно із п.8 якої у разі виконання судового рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи боржник є податковим агентом, який виконує судове рішення, з відрахуванням податку на доходи фізичних осіб із сум, що належать до виплати стягувачу.
Порядок оподаткування податком на доходи фізичних осіб врегульовано розділом ІV Кодексу, відповідно до п.163.1 ст.163 якого об’єктом оподаткування платника податку є, зокрема загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, який складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.
Згідно із п.164.2 ст.164 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, зокрема, включаються: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту) (пп.164.2.1 п.164.2 ст.164 Кодексу) та інші доходи, крім зазначених у ст.165 Кодексу (пп.164.2.20 п.164.2 ст.164 Кодексу).
Платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа – резидент (нерезидент), яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, та податковий агент (п.162.1 ст.162 Кодексу).
Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету встановлено ст.168 Кодексу.
Так, згідно із пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 Кодексу податковий агент, поняття, якого визначено пп.14.1.180 п.14.1 ст.14 Кодексу, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст.167 Кодексу (18 відс.).
Відповідно до п.168.3 ст.168 Кодексу розрахунок податкових зобов'язань з оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого у джерела його виплати, проводиться податковим агентом (у тому числі роботодавцем).
При цьому податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов’язки, встановлені Кодексом для платників податків (п.18.2 ст.18 Кодексу).
Крім того, доходи, визначені ст.163 Кодексу, є об’єктом оподаткування військовим збором (пп. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу).
Ставка військового збору – 1,5 відс. об’єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п.16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу (пп.1.3 п.16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу).
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст.168 Кодексу (пп. 1.4 п.16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу).
Також відповідно до ст. 171 та пп.1.5 п.16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів, є, зокрема, роботодавець, який виплачує доходи у вигляді заробітної плати на користь платника податку, та податковий агент – для оподаткування інших доходів з джерела їх походження в Україні.
Разом з тим при вирішенні питання про оподаткування роботодавцем виплачуваних за рішенням суду працівникові сум потрібно врахувати постанову Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», в абзаці п'ятому п.6 якої зазначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив під час визначення сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку із заробітної плати є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає таку суму без утримання цього податку та інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Враховуючи викладене, юридична особа (боржник) є податковим агентом щодо нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб і військового збору з доходу у вигляді заробітної плати, нарахованої на підставі рішення суду. Крім цього, така юридична особа як податковий агент прирівнюється до платників податку і має права та виконує обов’язки, встановлені Кодексом для платників податків.
Звертаємо Вашу увагу, що відповідно до пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 Кодексу податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.
При цьому, згідно із ст. 52 Кодексу за зверненням платників податків контролюючі органи безоплатно надають консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Вищевикладена відповідь на Ваш лист діє до внесення змін до статей Кодексу та до нормативно-правових актів, на які йде посилання.