Лист Головного управління ДФС у Чернігівській області від 20.11.2015 № 3436/10/25-01-15-02-09.

Лист  Головного управління  ДФС  у  Чернігівській  області  від  20.11.2015  

№ 3436/10/25-01-15-02-09.

20.11.2015р.

      Головне управління ДФС у Чернігівській області розглянуло лист щодо оподаткування додаткової відпустки учасникам бойових дій, інвалідам війни, статус яких визначений Законом України від 22.10.1993 №3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та повідомляє наступне.

Законом України від 14.05.2015р. № 426-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня соціального захисту окремих категорій ветеранів війни» Кодекс законів про працю України від 10.12.1971р. №322-VIII доповнено статтею 77², якою передбачено надання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік учасникам бойових дій, інвалідам війни, статус яких визначений Законом України від 22.10.1993р. №3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ( далі по тексту- Закон №3551).

Надання зазначеної додаткової відпустки учасникам бойових дій, інвалідам війни також передбачено Законом України від 15.11.1996р.  №504/96-ВР «Про відпустки» ( далі по тексту – Закон №504), а саме статтею 16² розділу III «Додаткові відпустки у зв’язку з навчанням, творча відпустка, відпустка для підготовки та участі в змаганнях, додаткова відпустка окремим категоріям ветеранів війни».

Відповідно до пп. 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами і доповненнями (далі по тексту –ПКУ) заробітна плата для цілей розділу IV цього Кодексу — це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб встановлено розділом IV ПКУ, згідно з п. 163.1 ст. 163 якого об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід платника податку.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту) (пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 ПКУ).

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставки податку 15 (20) відсотків, визначених ст. 167 ПКУ (пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ).

 Також, доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору, згідно з вимогами пп. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПКУ є об’єктом оподаткування військовим збором.

Ставка збору - 1,5 відсотка об’єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПКУ (пп. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПКУ).

Крім того, в переліку доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника (ст. 165 ПКУ), компенсаційні виплати з бюджету оплати додаткової відпустки учасникам бойових дій, інвалідам війни, статус яких визначений Законом №3551, відсутні.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Законом України від  08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464).

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464 базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) для підприємств, установ та організацій, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці».

Визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні єдиного внеску передбачено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5.

Відповідно до частини другої ст. 9 Закону № 2464 обчислення єдиного внеску здійснюється щомісяця на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок.

Крім того, до Переліку видiв виплат, щo здійснюються зa рахунок кoштів роботодавців, нa які нe нараховується єдиний внесок нa загальнообов’язкoве державне соціальне cтрахування, затвердженого пoстановою Кабінету Mіністрів України вiд 22.12.2010 p. № 1170, додаткова відпустка (стаття 16² Закону №504) не належить.

Іншого вищевказаним законодавством на даний час не передбачено.

Отже, з метою оподаткування, оплата додаткової відпустки учасникам бойових дій, інвалідам війни, статус яких визначений Законом № 3551, прирівнюється до доходів у вигляді заробітної плати та є базою нарахування податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску, а також є об’єктом оподаткування військовим збором.

       Відповідно до п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134 розділу III  ПКУ  об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

ПКУ не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на суму витрат на оплату додаткових відпусток.

Тобто, такі операції визначаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджений наказом Мінфіну України від 31 грудня 1999 р. № 318 (зі змінами та доповненнями) (далі - П(С)БО 16).

Згідно з п.23 П(С)БО 16 до складу елемента "Витрати на оплату праці" включаються заробітна плата за окладами й тарифами, премії та заохочення, матеріальна допомога, компенсаційні виплати, оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці.

Що стосується джерела виплат на оплату додаткових відпусток окремим категоріям ветеранів війни, то зазначене питання не відноситься до повноважень органів державної фіскальної служби.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію, та діє до внесення змін до статтей ПКУ, на які в ній йде посилання.

Заступник начальника                                                                        О.І.Марухленко