Лист  Головного управління  ДФС  у  Чернігівській  області 

 від  08.02.2016р.  № 416/10/25-01-15-03-08

Головне управління ДФС у Чернігівській області уважно розглянуло лист від 30.12.2015р. №28 щодо надання податкової консультації, беручи до уваги відповідь на запитання, що розміщена на офіційному веб-порталі ДФС України в рубриці «Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс» (категорія 112 «Плата за землю») повідомляє таке.

Відповідно до пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) плата за землю – обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельний податок - обов’язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (пп.14.1.72 п.14.1 ст.14 ПКУ).

Відповідно до ст.ст. 269, 270 ПКУ платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об’єктом оподаткування – земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 ПКУ).

 Згідно з ст. 796 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV зі змінами та доповненнями (далі – ЦКУ) одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму.

 Плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою (ст. 797 ЦКУ).

 Враховуючи вищенаведене, земельні ділянки, на яких розташовані передані в оренду будівлі (споруди, їх частини), не використовуються для здійснення підприємницької діяльності і при укладенні договорів оренди повинна чітко зазначатись плата за користування земельними ділянками.

 Отже, юридичні особи – платники єдиного податку, що є власниками земельних ділянок або постійні землекористувачі, за земельні ділянки під будівлями (їх частинами), переданими іншим суб’єктам господарювання, з урахуванням прибудинкової території, повинні сплачувати земельний податок на загальних умовах незалежно від виду діяльності, у тому числі якщо надання в оренду нерухомого майна є основним або одним із видів діяльності. У разі передачі в оренду частини будівлі земельний податок обчислюється пропорційно площі, яку передано у оренду.

Для визначення розміру площі, нормативної грошової оцінки та цільового призначення земельної ділянки, за яку необхідно сплачувати земельний податок, у разі передачі в оренду частини будівлі (споруди), з врахуванням норми п. 286.1 ст. 286 ПКУ, власники земельних ділянок та землекористувачі повинні звертатись до відповідних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва.

          Відповідно до п.52.2 ст.52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Вищевикладена відповідь діє до внесення змін до статей ПКУ, на які йдуть посилання.

Заступник начальника                                                               О.І.Марухленко