Лист Головного управління ДФС у Чернігівській області
від 04.09.2015р. № 736/Ю/25-01-15-03-23
Головне управління ДФС у Чернігівській області розглянуло лист щодо визначення платника орендної плати за земельну ділянку державної або комунальної власності, яка надана в оренду фізичній особі –засновнику юридичної особи для ведення фермерського господарства і повідомляє таке:
Враховуючи відповідь на запитання, що розміщена на офіційному веб-порталі ДФС України в рубриці «Загальнодоступний інформаційно- довідковий ресурс» (категорія 112 «Плата за землю»), повідомляємо.
Відповідно до пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) плата за землю – обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Земельний податок - обов’язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (пп.14.1.72 п.14.1 ст.14 ПКУ).
Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов’язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп.14.1.136 п. 14.1 ст.14 ПКУ).
Власники земельних ділянок - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до закону набули права власності на землю в Україні, а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної та державної власності відповідно (пп.14.1.34 п.14.1 ст.14 ПКУ).
Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (пп.14.1.73 п.14.1 ст.14 ПКУ).
Відповідно до п. 288.1 ст. 288 ПКУ підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, а об’єктом оподаткування – земельна ділянка, надана в оренду (п. 288.2, п. 288.3 ст. 288 ПКУ).
Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п. 288.4 ст. 288 ПКУ).
Згідно з ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003р. № 973-IV зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 973) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім’ї, відповідно до закону.
Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (ст. 8 Закону № 973).
Фермерські господарства, у власності яких є земельні ділянки, надані їм для ведення фермерського господарства відповідно до закону, зобов’язані, зокрема, забезпечувати використання земельних ділянок за їх цільовим призначенням і сплачувати податки та збори (ст. 15 Закону № 973).
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998р. №161-XIV зі змінами та доповненнями договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Оскільки платником орендної плати є орендар земельної ділянки, то фізична особа (громадянин), що уклала договір оренди на земельну ділянку державної або комунальної власності, в якому визначено цільове призначення земельної ділянки - для ведення фермерського господарства, сплачує орендну плату за вказану земельну ділянку.
Юридична особа - фермерське господарство має право використовувати земельну ділянку державної або комунальної власності, яка надана в оренду фізичній особі - засновнику юридичної особи для ведення фермерського господарства.
На підставі вищевикладеного, фермерське господарство може бути платником орендної плати тільки після приведення свого права землекористування у відповідність до діючого законодавства.
Відповідно до п.52.2 ст.52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Вищевикладена відповідь діє до внесення змін до статей ПКУ, на які йдуть посилання.
Заступник начальника О.І.Марухленко