ДПС: Суд підтримав позицію податківців щодо спростування реальності господарської операції

Судом касаційної інстанції підтримано позицію контролюючого органу щодо спростування реальності господарської операції позивача з придбання за договором поставки нафтопродуктів.

Судовими інстанціями з`ясовано, що позивачем ані під час перевірки, ані під час судового розгляду не надано відомостей щодо наявності у нього конкретних місць зберігання придбаного пального. Крім того, позивачем під час перевірки та під час судового розгляду не надано будь-яких документів (сертифікати якості, результати лабораторних досліджень тощо), які б підтверджували, що платником придбавався саме бензин автомобільний марки A-92, який відповідає коду згідно з УКТ ЗЕД 2710124194.

Не надано платником і документів щодо оприбуткування палива за березень 2019 року, наявності спеціальних резервуарів як у позивача, так і у його контрагента.

Більш того, перевіркою встановлено, що контрагент позивача не є виробником бензину А-92 (код згідно з УКТЗЕД 2710124194) та не здійснював придбання зазначеного товару.

Не надано позивачем і пояснень, яким чином він використовував придбане паливо у своїй господарській діяльності.

Також при наданні оцінки товарно-транспортним накладним судами встановлено невідповідність даних щодо перевізників, вказаних у товарно-транспортних накладних, даним податкової звітності позивача.

Крім того, судові інстанції встановили, що фактично оплата за товар, нібито отриманий позивачем, позивачем не проводилась.

Судом касаційної інстанції зауважено, що посилання платника на обставину реєстрації у встановленому порядку податкових накладних на придбаний товар (паливо) не може бути беззаперечним свідченням реальності господарських операцій з огляду на встановлені судовими інстанціями інші обставини, які свідчать про фіктивність господарських взаємовідносин платника з контрагентом.

Суди обґрунтовано зауважили, що господарські операції з придбання палива та інших нафтопродуктів відрізняються від господарських операцій з придбання звичайних товарів та потребують наявності, зокрема, спеціальних резервуарів, особливий облік оприбуткування та списання, сертифікатів якості або лабораторних досліджень тощо.

З урахуванням специфіки товару (нафтопродукти), що був предметом укладеного в охоплений перевіркою період позивачем договору поставки, платником не надано також доказів, що підтверджують виконання відправником транспортування небезпечних вантажів, як не надано також й інформації про погодження маршрутів руху перевезення небезпечних вантажів, наявності відповідних свідоцтв та дозволів, а також не підтверджено наявність у позивача сертифікатів на цистерни транспортних засобів, якими здійснювались перевезення.

Враховуючи встановлені в ході розгляду даної справи обставини, а також відсутність у матеріалах справи документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду операцій, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що в даному випадку не підтверджено реальності операцій, які зумовлювали б зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу товариства.

Відтак, Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду від 12.04.2024 у справі № 160/4846/20 касаційну скаргу позивача залишено без задоволення; рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.03.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.11.2021 залишено без змін.