Відповідно до статті 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» із змінами та доповненнями (далі – Закон) заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно з статтею 95 Кодексу законів про працю України та статті 3 Закону мінімальна заробітна плата – це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.
Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.
Гарантії забезпечення мінімальної заробітної плати визначено статтею 3¹ Закону. Розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати.
Джерелом коштів на оплату праці працівників госпрозрахункових підприємств є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності (стаття 4 Закону).
Згідно статті 15 Закону оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов’язань щодо оплати праці.
Звертаємо увагу, що Законом України від 03.12.2025 року №4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 1 січня 2026 року розмір мінімальної заробітної плати встановлено у розмірі 8647 гривень на місяць.
Крім того повідомляємо, що відповідно до статті 36 Закону за порушення законодавства про оплату праці винні особи притягаються до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної та кримінальної відповідальності згідно з законодавством.
Враховуючи вищезазначене, звертаємо увагу роботодавців на необхідність вчасного нарахування заробітної плати своїм працівникам на рівні не менше законодавчо встановленого розміру.